Календар учителя на 2018-2019 н.р.

Види помилок в письмових роботах

Методичні рекомендації щодо розрізнення видів помилок під час перевірки робіт з української мови та літератури

Мовленнєва діяльність на уроках української мови та  літератури, як правило, завершується створенням мовленнєвого висловлювання чи тексту. Переказ і твір – це практичні методи, провідним принципом реалізації яких є принцип розвитку чуття мови. Аналізуючи перекази і твори, учитель повинен правильно кваліфікувати кожне порушення мовної норми, кожен недолік у змісті. Це необхідно для подальшої правильної організації роботи над попередженням помилок з метою вдосконалення мовлення учнів. Правильна класифікація помилок, яку повинен осмислити вчитель, є запорукою професійної перевірки кожної учнівської творчої роботи. Робота над підвищенням рівня мовленнєвої культури учнів повинна забезпечувати правильність і комунікативну доцільність мовлення; остання досягається за умови таких властивостей мовлення, як багатство, точність і виразність, змістовність і логічність.

Щоб правильно оцінити твір  учня, учителеві необхідно проаналізувати його у двох напрямках: з погляду змісту й мовного оформлення. Аналізуючи зміст творів, учитель перевіряє, наскільки учень оволодів інформативно-змістовими та структурно-композиційними вміннями: орієнтується в ситуації спілкування, усвідомлює тему й основну думку висловлювання та добирає для нього необхідний матеріал; уміє добирати основний матеріал для розкриття задуму (розмежовувати основне і другорядне), зв’язувати між собою факти, думки в окремі частини (мікротеми) висловлювання, визначати, у  якій послідовності розташувати ці логічно завершені частини, продумувати смислові зв’язки між частинами тексту і сусідніми реченнями, виділяти слова, важливі для висловлення думки, використовувати мовні засоби відповідно до комунікативної мети.

До змістових  помилок  (З) відносяться такі:

І. Інформаційно-тематичні:

-  невідповідність твору вибраній чи заданій темі; невідповідність змісту переказу    первинного тексту;

-  невідповідність стилю і типу мовлення; наявність зайвої (другорядної) інформації, не пов’язаної з темою чи основною думкою пере­казу або твору;

-  відсутність важливої інформації (або її ча­стини), необхідної для розкриття теми та основ­ної думки; невдалі узагальнення, висновки;

- неправильно описані події, вчинки персо­нажів, явища, виклад фактів, які не відповідають дійсності;

-   перекручення  первинного тексту;

-   невідповідність комунікативному завданню — не враховано мовленнєву  ситуацію, адре­сата мовлення та мету спілкування;

-  відсутність  доказовості думки, самостійних суджень, виразної особистісної  позиції.

II. Помилки, що порушують структуру тексту:

-          непропорційність   частин   тексту   (вступу, основної частини,  висновку) або відсутність якоїсь;

-          невідповідність  тексту  плану висловлювання  (не розкрито мікротеми, порушено поря­док їх викладу);

-          відсутність смислового зв'язку між части­ками    тексту    та    всередині    мікротем    (непослідовність викладу думок).

Твір повинен бути яскравим, оригінальним висловлюванням. У  ньому має бути аналіз різних поглядів на той самий предмет, дібрані переконливі аргументи на користь певної позиції, вдало використана та чи інша інформація для розв’язання певних життєвих проблем, докази для обґрунтування власної думки. Зміст власного висловлювання типу роздуму повинен складатися з таких частин:

   1.      Наявність чіткої тези (або кількох тез) перед аргументами, використання мовних конструкцій: «я  вважаю…», «на мою думку…».

2.      Арґументи передують прикладам. Учень наводить принаймні 2 доречні докази для підтвердження висловленої тези, використовує мовні конструкції на зразок «тому що», «це доводить», «підтвердженням цього є», «це засвідчує», «доказом цього є», «свідченням цього є».

3.      Приклади з художньої літератури або інших видів мистецтва (не менше двох). Указана проблема, порушена автором художнього твору, назва твору, художній образ, через який розкрита ця проблема, наведена цитата чи цитати  з твору. Учень може посилатися на факти з життя митців, якщо ці факти стосуються їхньої творчості. Використано мовні конструкції: «наприклад», «прикладом може слугувати…», «не можна не згадати…».

4.      У творі наведено принаймні один доречний приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя також з використанням указаних вище мовних конструкцій.

5.      Висловлення побудовано логічно й послідовно, використані слова, що поєднують частини тексту: «по-перше», «по-друге», «з цього випливає…», «як було зазначено…», «повертаючись до думки…», «як можна побачити…» тощо. У структурі роботи використано абзаци.

6.      Висновок обов’язковий і відповідає тезі, випливає з аргументів та прикладів. Доречно використати мовні конструкції на зразок «отже», «таким чином…», «можна зробити висновок…», «висновком може слугувати…».    

До лексичних помилок (Л)  відносяться недоліки, пов’язані з використанням лексичних засобів, які не відповідають основній думці висловлювання, обраному стилю та нормам літературної мови.

  Їх можна умовно поділити на дві групи:

І. До першої групи відносяться помилки, пов’язані  з порушенням лексичної та фразеологічної норми:

а) уживання слова в невластивому  йому значенні: обдати гарячим кропом (замість окро­пом), спуститися по екскаватору (ескалатором), добра страва (смачна страва);

б) порушення лексичної сполучуваності слів: малий шелест листя (тихий шелест), зробити героїчний вчинок (здійснити);

в) неточне вживання фразеологізмів: жити іншим розумом (жити чужим розумом), стати за спиною (жити за спиною).

ІІ. До другої групи відносять помилки, що є наслідком бідного словникового запасу, недосконалості стилю мовлення:

          а) вживання зайвого слова (немотивоване багатослів’я): у квітні місяці;

б) вживання в одному словосполученні або реченні спільнокореневих слів (так звана тавтологія):  святкове свято, в образі відображено;

в) дослівний переклад російських слів або словосполучень (так звані «кальки») та вживання русизмів: приймати участь (замість брати участь),  ти мені мішаєш (заважаєш);

         г) уживання слів, не властивих зображуваній епосі: Солдати князя Ігоря були відважними.

 До граматичних помилок зараховують морфемні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні порушення.

         1) морфемні й словотвірні  помилки:

          а) уживання нетипових для української мови словотворчих засобів, найчастіше суфіксів: атомщики, непередбачувальні, поставщиків, датчанин;

          б) порушення закономірностей поєднання твірної основи й словотворчого засобу в похідному слові: подмінять, двохтрубне.

          2) морфологічні помилки (невідповідність формального вираження якогось із граматичних значень повнозначної (самостійної) частини мови - роду, числа, відмінка, ступеня порівняння, особи, часу, способу, стану, виду):

а) неправильне вживання відмінкових форм: у тих степах випасали конів татари, турки й волохи; на чолі з Віктором Петренко; заливають водой; по дорогам; Ігоре Костянтиновичу;

б) неправильне вживання числових форм: заслухано інформації, консерва «Шпроти»; жінка не знала радостів у житті;.

в) неправильна родова кваліфікація форм: головна біль, найефективніша шампунь, НАТО висадив війська; близько двадцяти гривнів;

г) неправильне утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників: найбільш спритніший, один з найпередовіших районів, самі справжні гоніння;

д) неправильне утворення відмінкових форм прикметників: на природніх угіддях,
на слабком вогні;

е) неправильне утворення форм числівників: від п'ятидесяти до шестидесяти відсотків, семистами, тисячу дев 'ятисотий.

є) неправильне утворення форм числівників у структурі складних слів інших частин мови:  п'ятидесятиріччя бабусі;

ж) неправильне утворення відмінкових форм займенників (крім написання разом, через дефіс): зобов 'язаний усим, саме завдяки ньому, на їй була відповідальність;

з) неправильне вживання форм їх /їхній: це була їх помилка;

и) неправильне утворення форм ступенів порівняння прислівників: найбільш спритніше це зробив Сергій; більш вдаліше, найбільш зрозуміліше;

і) неправильне утворення станових форм: я вибачаюся; вони знемагалися від спеки й голоду;

ї) неправильне утворення особових форм дійсного способу: на заняттях ми розучуєм нові пісні; воду звільнюють; купляйте продукти; викличіть лікаря; хотять; їсиш; ходе, гноють. АЛЕ: пишИш - орфографічна помилка;

й) неправильне утворення форм умовного способу: якби б вони тільки говорили; вони думають би щось корисне зробити;

к) неправильне утворення форм дієприкметників: читаючий учень; робивший ці підлості;

л) неправильне утворення форм дієприслівників: читаючі ці рядки, я плакала від болю; думая, що йому все минеться, Чіпка знову йшов на злочини; придбаваючи необхідні матеріали.

м) неправильне утворення форм на -но, -то: зіпсувато; перегнено.

н) неправильне утворення видових форм: кожного разу вони розмсіювалися над нещасним однокласником.

Але порушення, пов'язані з уживанням службових частин мови, не належать до групи морфологічних,  оскільки   службовий  статус  переводить  їх у розряд  синтаксичних засобів.

Порушення, пов'язані з уживанням прийменників, часток, сполучників, варто кваліфікувати залежно від контексту або як синтаксичні, або як орфографічні (коли небудь, абож, всеж-таки), або як лексичні (так як = оскільки, тому що).

3) синтаксичні  помилки (побудова конструкцій (словосполучень, речень, надфразних єдностей), що не відповідають граматичному ладу української мови):

а) неправильне узгодження: чудова шампунь;

б) неправильне безприйменникове керування: щиро дякую вас; навчання математиці;

в) неправильне керування, засноване на нетиповому поєднанні іменника з прикметником: сьогодні я написала двоє листів друзям.

г) неправильне прийменникове керування, засноване на: неправильному виборі прийменника: комітет по захисту прав споживачів; знущання над малим бізнесом; уживанні одного прийменника в значенні іншого: реконструкція коштувала біля двадцяти тисяч гривень;

д) неправильна координація підмета й присудка: ви правильно говорила про це у своєму виступі;

е) неправильна побудова однорідного ряду: прийшли діти до мене з відрами, лопатами й граблями, з учителькою та завучем школи; редакція відреагувала як на листи читачів, так і відповіла на телефонні дзвінки.

є) неправильна побудова речень із дієприслівниковим зворотом: ідучи до школи, почався дощ;

ж) неправильна побудова речень із дієприкметниковим зворотом (порушення цілісності дієприкметникового звороту): вражений Валентин словами вчителя, захопився історією своєї країни;

з) порушення необхідного порядку слів: колектив редакції «Шевченків край» щиро вітаємо з нагоди виходу в світ десятитисячного номера газети;

и) використання займенника, що нееквівалентний замінюваній формі або
неадекватний контексту: діти любили їхню маму;

і) відрив підрядного означального речення від пояснюваного слова: я порадив колегам бути уважнішими в доборі ілюстрацій, що працюють у другу зміну;

ї) немотивована парцеляція: він зрозумів свою помилку. Але коли це вже було запізно;

й) використання займенника, що нееквівалентний замінюваній формі, або неадекватний контексту: це слабке та беззахисне створіння, яке залежить від всіх та всього, що її оточує;

          к) вживання однотипних конструкцій (такі помилки точніше назвати граматико-стилістичними).

До стилістичних помилок (С) належать випадки недоцільного вживання оцінно-емоційно-експресивно забарвлених мовних засобів різних рівнів мовної системи:

 а) уживання слів, властивих одному стилю, у тексті іншого: професор далі балакав про фонетичні особливості староукраїнської мови.

 б) уживання мовних штампів (кальок, кліше): червоною ниткою через усю поему проходить думка про об'єднання руських князів для захисту батьківщини.

в) нагромадження в одному реченні слів, що належать до тієї самої частини мови: у цій статті _розповідь про навчання учнів шкіл Львова в давнину.

Важливими критеріями грамотності є орфо­графічна та пунктуаційна правильність мовлен­ня. Порушення орфографічних  норм є орфографічною помилкою (І). Порушення  пунктуаційних норм — пунктуаційна по­милка (V).

Критерії оцінювання навчальних досягнень

Вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів з української літератури

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Оцінювання навчальних досягнень учнів
Початко- вий	1	Учні відтворюють матеріал на елементарному рівні, називаючи окремий літературний факт або явище.
	2	Учні розуміють навчальний матеріал на елементарному рівні його засвоєння, відтворюють якийсь фрагмент окремим реченням.
	3	Учні сприймають навчальний матеріал, дають відповідь у формі зв’язного висловлювання (з допомогою вчителя).
Середній	4	Учні володіють літературним матеріалом на початковому рівні його засвоєння, відтворюють незначну його частину, дають визначення літературного явища без посилання на текст.
	5	Учні володіють матеріалом та окремими навичками аналізу літературного твору, з допомогою вчителя відтворюють матеріал і наводить приклади з тексту.
	6	Учні володіють матеріалом, відтворюють значну його частину, з допомогою вчителя знаходять потрібні приклади у тексті літературного твору.
Достатній	7	Учні володіють матеріалом і навичками аналізу лiтературного твору за поданим учителем зразком, наводять окремі власні приклади на підтвердження певних суджень.
	8	Учні володіють матеріалом, навичками текстуального аналізу на рівні цілісно-комплексного уявлення про певне літературне явище, під керівництвом учителя виправляють допущені помилки й добирають аргументи на підтвердження висловленого судження або висновку.
	9	Учні володіють матеріалом та навичками цілісно-комплексного аналізу художнього твору, систематизують та узагальнюють набуті знання, самостійно виправляють допущені помилки, добирають переконливі аргументи на підтвердження власного судження.
Високий	10	Учні володіють матеріалом та навичками цілісно-комплексного аналізу літературного твору, виявляють початкові творчі здібності, самостійно оцінюють окремі нові літературні явища, знаходять і виправляють допущені помилки, працюють з різними джерелами інформації, систематизують та творчо використовують дібраний матеріал.
	11	Учні на високому рівні володіють матеріалом, вміннями і навичками аналізу художнього твору, висловлюють свої думки, самостійно оцінюють різноманітні явища культурного життя, виявляючи власну позицію щодо них.
	12	Учні вільно володіють матеріалом та навичками текстуального аналізу літературного твору, виявляють особливі творчі здібності та здатність до оригінальних рішень різноманітних навчальних завдань, до використання набутих знань та вмінь у нестандартних ситуаціях, схильність до літературної творчості.

Вимоги до оцінювання контрольних творів

Рівень	Бали	Вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів	Грамотність
			Припустима кількість орфографічних і пунктуаційних помилок	Припустима кількість лексичних, граматичних і стилістичних помилок
Початковий	1	Побудованому учнем (ученицею) тексту бракує зв’язності й цілісності, урізноманітнення потребує лексичне та граматичне оформлення роботи	15-16 і більше	9-10
	2	Побудоване учнем (ученицею) висловлювання характеризується фрагментарністю, думки викладаються на елементарному рівні; потребує збагачення й урізноманітнення лексика і граматична будова мовлення	13-14
	3	Учневі (учениці) слід працювати над виробленням умінь послідовніше й чіткіше викладати власні думки, дотримуватися змістової та стилістичної єдності висловлювання, потребує збагачення та урізноманітнення лексика й граматична будова висловлювання	11-12
Середній	4	Висловлювання учня (учениці) за обсягом складає дещо більше половини від норми і характеризується певною завершеністю, зв’язністю; розкриття теми має бути повнішим, ґрунтовнішим і послідовнішим; чіткіше мають розрізнюватися основна та другорядна інформація; потребує урізноманітнення добір слів, більше має використовуватися авторська лексика	9-10	7-8
	5	За обсягом робота учня (учениці) наближається до норми, загалом є завершеною, тему значною мірою розкрито, проте вона потребує глибшого висвітлення, має бути увиразнена основна думка, посилена єдність стилю, мовне оформлення різноманітнішим	7-8
	6	За обсягом висловлювання учня (учениці) сягає норми, його тема розкривається, виклад загалом зв’язний, але учневі ще слід працювати над умінням самостійно формулювати судження, належно їх аргументувати, точніше добирати слова й синтаксичні конструкції	5-6
Достатній	7	Учень (учениця) самостійно створює достатньо повний, зв’язний, з елементами самостійних суджень текст, вдало добирає лексичні засоби, але ще має вдосконалювати вміння чітко висвітлювати тему, послідовно її викладати, належно аргументувати основну думку	4	5-6
	8	Учень (учениця) самостійно будує достатньо повне, осмислене висловлювання, загалом ґрунтовно висвітлює тему, добирає переконливі аргументи на їх користь, проте ще має працювати над урізноманітненням словника, граматичного та стилістичного оформлення роботи	3
	9	Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний, логічно викладений текст; загалом розкриває тему, висловлює основну думку; вдало добирає лексичні засоби, проте ще має працювати над умінням виразно висловлювати власну позицію і належно її аргументувати	1+1 (негруба)
Високий	10	Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний текст, ураховує комунікативне завдання, висловлює власну думку, певним чином аргументує різні погляди на проблему, робота відзначається багатством словника, граматичною правильністю, дотриманням стильової єдності й виразності тексту	1	3
	11	Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний текст, ураховує комунікативне завдання; аргументовано, чітко висловлює власну думку, зіставляє її з думками інших, уміє пов’язати обговорюваний предмет із власним життєвим досвідом, добирає переконливі докази для обґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв’язувати певні життєві проблеми; робота відзначається багатством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною різноманітністю	1 (негруба)	2
	12	Учень (учениця) самостійно створює яскраве, оригінальне за думкою та оформленням висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації; повно, вичерпно висвітлює тему; аналізує різні погляди на той самий предмет, добирає переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції, використовує набуту з різних джерел інформацію для розв’язання певних життєвих проблем; робота відзначається багатством слововживання, граматичною правильністю та різноманітністю, стилістичною довершеністю	–	1

Рекомендуємо вчителям самим визначати уривки прозових творів (один раз на рік). Орієнтовна кількість слів для вивчення напам’ять уривків прозових текстів за класами

Клас	5	6	7	8	9	10	11
Кількість слів	50-60	60-70	70-80	80-90	90-100	100-110	110-120

Для вивчення уривка прозового тексту напам’ять краще вибирати пейзажі, описи зовнішності (характеру) літературного героя чи описи інтер’єру (екстер’єру) будівлі.

Зазначаємо критерії оцінювання виразного читання напам’ять художніх творів (О.О. Ісаєва)

Рівні навчальних досягнень		Критерії оцінювання
Початковий	1	Учень монотонно читає напам’ять лише окремі фрази художнього тексту.
	2	Учень невиразно читає напам’ять невеличкий фрагмент рекомендованого для вивчення твору.
	3	Учень читає напам’ять недостатній за обсягом уривок твору зі значною кількістю фактичних мовленнєвих помилок.
Середній	1	При читанні напам’ять твору учень допускає значну кількість помилок різного характеру.
	2	Учень читає вивчений напам’ять твір зі значними змістовими неточностями, порушенням правил техніки мовлення.
	3	Учень читає напам’ять художній твір з окремими орфоепічними та змістовими огріхами.
Достатній	1	При читанні напам’ять твору учень правильно, чітко передає зміст твору, але виконує його невиразно, монотонно.
	2	Вивчений напам’ять твір учень читає з окремими декламаційними огріхами.
	3	Учень виразно читає напам’ять вивчений твір, але час від часу допускає змістові неточності.
Високий	1	Учень виразно, без помилок та неточностей, декламує твір напам’ять.
	2	Вивчений напам’ять твір учень декламує, виявляючи індивідуальне розуміння тексту, своє ставлення до прочитаного.
	3	Читання напам’ять твору учнем відзначається високим рівнем артистизму, мовленнєвої вправності. Учень виявляє особисте ставлення до прочитаного, може сформулювати і висловити своє «надзавдання» (мету) читання твору.

Види оцінювання навчальних досягнень учнів:

• поточне;
• підсумкове (тематичне, семестрове, річне),
• державна підсумкова атестація.

Види робіт з української літератури:

1.Основними видами класних і домашніх письмових робіт з української літератури є:

- відповідь на поставлене в підручнику або вчителем запитання;

- написання навчальних класних і домашніх творів;

- виконання самостійних творчих робіт (написання віршів, оповідань, есе; створення проектів, підготовка доповідей, рефератів тощо);

- тестування;

- складання планів (простих і складних);

- складання таблиць, схем римування, написання конспектів (у старших класах), робота з цитатним матеріалом, з літературними джерелами, додатковою науковою, критичною та словниково-довідковою літературою та інші види робіт, передбачені чинними програмами для базової та профільної школи тощо.

2.Основними видами класних і домашніх усних робіт з української літератури є:

- виразне читання художніх текстів;

- відповідь на поставлене в підручнику або вчителем запитання;

- складання усних навчальних класних і домашніх творів різних жанрів і обсягу;

- читання напам'ять;

- переказ (докладний і стислий) тощо.

2. Основними видами контрольних робіт з української літератури є:

- тест;

- розгорнуті відповіді на запитання;

- твір.

Аналіз контрольних творів

Аналіз контрольних творів виконують у робочому зошиті.

Кількість і призначення учнівських зошитів

1. Кількість робочих зошитів з української літератури – по одному в кожному класі (у них учні виконують роботи, зазначені в пункті 1.1.).

2. Для контрольних робіт з української літератури в усіх класах використовують по одному зошиту (у них учні виконують роботи, зазначені в пункті 2).

3. Зошити для контрольних робіт мають зберігатися в школі протягом усього навчального року.

Порядок перевірки письмових робіт:

1. Зошити для навчальних класних і домашніх робіт з української літератури перевіряють раз на місяць у кожному класі. Оплата за перевірку зошитів для навчальних класних і домашніх робіт з української літератури має здійснюватися відповідно до п. 37 «Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти», що затверджена наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 р. № 102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.05.1993 р. за № 56.

2. Оцінку за ведення зошита з української літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць івраховують як поточну до найближчої тематичної.

3. Виставляючи оцінку за ведення зошита з літератури, слід враховувати такі критерії:

- наявність різних видів робіт;

- грамотність (якість виконання робіт);

- охайність;

- уміння правильно оформляти роботи (дотримання вимог орфографічного режиму).

Виставляючи оцінку за ведення зошита з літератури, учитель обов’язково перевіряє кілька робіт з метою виставлення аргументованої, об’єктивної оцінки, але кількість цих робіт визначає на власний розсуд (але не менше двох на місяць).

Орфографічний режим:

1. Записи в зошиті виконують кульковою ручкою з синім чорнилом чи його відтінками (для оформлення таблиць, схем тощо використовують простий олівець).

2. Між класною й домашньою роботою пропускають два рядки (між видами робіт, що входять до складу класної чи домашньої роботи, рядків не пропускають).

3. Дату класної, домашньої чи контрольної роботи з літератури у 5-9 записують так: у першому рядку дату записують словами, а в другому – вид роботи (класна, домашня чи контрольна), наприклад:

Перше жовтня

Класна робота

у 10-11 класах у робочих зошитах з української літератури – інше оформлення: на березі зазначають дату цифрами.

У зошитах для контрольних робіт в усіх класах записується дата й тема, у межах якої виконується контрольна робота:

Перше жовтня

Усна народна творчість

4. Після заголовків, назв видів робіт, підпису зошита крапку не ставлять.

5. Зразок підпису зошита:

Зошит

для робіт з української літератури

учня 8-А класу

СЗШ № 24 м. Києва

Кучеренка Захара

Зошит

для контрольних робіт

з української літератури

учениці 10-А класу

Полтавського НВК № 10

Косенко Ганни

Правила перевірки контрольних письмових творів з української літератури:

1. Усі виправлення, помітки й записи в учнівських роботах слід виконувати ручкою з червоним чорнилом.

2. Виявлені помилки позначають так:

- у 5-11 кл. – орфографічні, пунктуаційні та граматичні помилки на вивчені вже правила підкреслюють горизонтальною рискою або виправляють, а на березі в цьому ж рядку вказують тип помилки ( | - орфографічна, v - пунктуаційна, г – граматична); помилки на ще не вивчені правила виправляють, перекреслюючи їх скісною рискою (/) й надписуючи потрібну літеру чи розділовий знак, але не враховують при остаточному визначенні оцінки;

- у 10-11 кл., особливо в класах філологічного напряму, зазначати лексичні (неточність у слововживанні, тавтологія, русизми (тощо), стилістичні (стильова невідповідність дібраних мовних засобів, одноманітність їх тощо) та змістові помилки ( логічні – втрата послідовності викладу, неправильний поділ тексту на абзаци, фактичні – неправильно вказано дату, власну назву тощо) підкреслюють горизонтальною хвилястою рискою й на березі в цьому ж рядку вказують тип помилки (л – лексична, с – стилістична, з – змістова помилки).

За наявності у творі більше п’яти поправок оцінка знижується на бал.

Поточна оцінка виставляється до класного журналу в колонку з надписом, що засвідчує дату проведення заняття, коли здійснювалося оцінювання учнів.

Критерії оцінювання
навчальних досягнень учнів 5—10 класів з української мови

Оцінювання результатів навчання української мови здійснюється на основі функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який насамперед має забезпечити учням уміння ефективно користуватися мовою як засобом пізнання, комунікації; високу мовну культуру особистості; сприяти формуванню громадянської позиції, національної самосвідомості.

Функціональний підхід передбачає таке співвідношення мовної теорії та мовленнєвої практики, за якого пріоритетним є розвиток навичок мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма. Робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення.

Практична мовленнєва орієнтація шкільного курсу мови та оцінювання результатів навчання особливо актуальні з огляду на реформування середньої загальноосвітньої школи, одним із найважливіших завдань якої має бути розвиток творчих здібностей, ініціативності, пізнавальної самостійності школярів, їх уміння працювати з інформацією, критично оцінювати її, застосовувати для розв’язання життєвих проблем. В оцінюванні результатів навчання мови треба враховувати, що мова є не лише предметом вивчення, а й засобом навчання інших предметів, а це підвищує вимоги до рівня сформованості мовленнєвих навичок школярів.

Оцінювання результатів навчання мови здійснюється на основі:

а) врахування основної мети, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток особистості;

б) освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири елементи знання, вміння й навички, досвід творчої діяльності і досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу;

в) функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який передбачає вивчення мовної теорії в аспекті практичних потреб розвитку мовлення.

Об’єктами оцінювання мають бути:

•   мовленнєві вміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності;

•   знання про мову й мовлення;

•   мовні вміння та навички;

•   досвід творчої діяльності;

•   досвід особистого емоційно-ціннісного ставлення до світу.

Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності

I. Аудіювання (слухання—розуміння)

1. Перевіряється здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання із одного прослуховування:

а) розуміти:

— мету висловлювання;

— фактичний зміст;

— причинно-наслідкові зв’язки;

— тему і основну думку висловлювання;

— виражально-зображувальні засоби прослуханого твору;

б) давати оцінку прослуханому.

Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за одним із варіантів.

Варіант перший: учитель читає один раз незнайомий учням текст, а потім пропонує серію запитань з варіантами відповідей. Школярі повинні мовчки вислухати кожне запитання, варіанти відповідей до нього, вибрати один із варіантів і записати лише його номер поряд із номером запитання: (наприклад 1.3, де цифра “1” — номер запитання, а цифра “3” — номер обраної відповіді).

Варіант другий: учні одержуть видрукувані запитання та варіанти відповідей на них і відзначають галочкою правильний, з їхнього погляду, варіант.

У 5-6 класі учням пропонуються 6 запитань з чотирма варіантами відповідей, у 7—10 класах — 12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Для одержання достовірних результатів тестування кількість варіантів відповідей на тестове завдання не повинна бути меншою від чотирьох. Запитання мають торкатися всіх зазначених вище характеристик висловлювання і розташовуватися в порядку наростання їх складності.

2. Матеріал для контрольного завдання: зв’язне висловлювання (текст) добирається відповідно до вимог програми для кожного класу.

Обсяг тексту (і відповідно тривалість звучання) орієнтовно визначається так:

Клас	Обсяг та час звучання текстів, що належать до
	художнього стилю		інших стилів
	400—500 слів	4—5 хвилин	300—400 слів	3—4 хвилини
	500—600	5—6	400—500	4—5
	600—700	6—7	500—600	5—6
	700—800	7—8	600—700	6—7
	800—900	8—9	700—800	7—8
	900—1000	9—10	800—900	8—9
11-й	1000—1100	10—11	900—1000	9—10
12-й	1100—1200	11—12	1000—1100	10—11

5-й	250–300	2,5–3 хвилини	200–250	2–2,5 хвлини
6-й	300–400	3–4	250–300	2,5–3
7-й	400–500	4–5	300–400	3–4
8-й	500-600	5–6	400–500	4–5
9-й	600–700	6–7	500–600	5–6
10-й	700–800	7–8	600–700	6–7

3. Одиниця контролю: відповідi учнів на запитання за прослуханим текстом, одержані в результаті виконання тестових завдань.

4. Оцінювання: правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, кожне із 12 запитань оцінюється одним балом. Оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид діяльності учень може одержати від 1 бала (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу). У тому разі, коли учень з певних причин не виконав завдання, він має пройти перевірку додатково, щоб одержати відповідний бал.

II. Говоріння та письмо
(діалогічне та монологічне мовлення)

Під час перевірки складених учнями висловлювань (діалогів, усних і письмових переказів та творів) ураховується ступінь повноти вираження теми, міра самостійності виконання роботи, ступінь вияву творчих здібностей, особистого ставлення до змісту висловлювання.

Діалогічне мовлення

Усне діалогічне мовлення перевіряється в 5—10 класах.

1. Перевіряється здатність учнів:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;

б) демонструвати вміння:

— складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування;

— самостійно досягати комунікативної мети;

— використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету;

— дотримуватися теми спілкування;

— додержуватися правил спілкування;

— дотримуватися норм літературної мови;

— демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо);

в) висловлювати особисту позицію щодо теми, яка обговорюється;

г) аргументувати висловлені тези, ввічливо спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.

Зазначені характеристики діалогу є основними критеріями при його оцінюванні.

Перевірка рівня сформованості діалогічного мовлення здійснюється таким чином: учитель пропонує двом учням вибрати одну із запропонованих тем чи мовленнєвих ситуацій (теми чи ситуації пропонуються різного рівня складності), обдумати її й обговорити із товаришем перед класом у формі діалогу протягом 2–4 хвилин. Оцінка ставиться кожному з учнів.

2. Матеріал для контрольних завдань добирається з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії чинної програми, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.

3. Одиниця контролю: діалог, складений двома учнями.

Обсяг діалогу визначається так:

Клас	Орієнтовна кількість реплік для двох учнів
5-й	6—7 реплік
6-й	7—8 реплік
7-й	8—10 реплік
8-й	10—12 реплік
9-й	12—14 реплік
10-й	14—16 реплік
11-й	16—18 реплік
12-й	18—20 реплік

5-й	4—5 реплік
6-й	5—6 реплік
7-й	6—7 реплік
8-й	7—8 реплік
9-й	8—9 реплік
10-й	9—10 реплік

Примітка. Під час оцінювання діалогу необхідно диференціювати репліки на розгорнуті (складаються з двох і більше речень) і нерозгорнуті (виражені одним реченням). Якщо репліки розгорнуті, то їх кількість зменшується. До вказаної кількості не зараховуються слова, що відносяться до мовленнєвого етикету (звертання, привітання, прощання тощо).

4. Оцінювання[1].

Критерії оцінювання

Рівень	Бали	Характеристика складених учнями діалогів
Початковий (Бали цього рівня одержують учні, успіхи яких у самостійному складанні діалогу поки що незначні)	1	В учня виникають значні труднощі у підтриманні дiалогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру.
	2	Учень відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може.
	3	Учень бере участь у діалозі за найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією, може не лише відповiдати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання, припускаючись помилок різного характеру. Проте комунікативна мета досягається ним лише частково.
Середній (Балів цього рівня заслуговують учні, які досягли певних	4	Учень бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки не враховують належним чином ситуацію спілкування, не відзначаються послідовністю, доказовістю; трапляється чимало помилок у доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні тощо.
результатів у складанні діалогу за двома—чотирма показниками з нескладної теми, але за іншими критерiями результати поки що незначні.)	5	Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, додержується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми, мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різноманітністю і потребує істотної корекції тощо.
	6	Учень успішно досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовними, відповідають основним правилам поведінки у розмові, нормам етикету, проте їм не вистачає самостійності суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної мети, наявна певна кількість помилок у мовному оформленні реплік тощо.
Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які самостійно, у цілому вправно за більшістю критеріїв склали дiалог з теми, що містить певну проблему, продемонстрували належну культуру спілкування, проте за деякими з критеріїв (від 2-х до 4-х) їх мовлення ще містить певні недоліки.)	7	Діалогічне мовлення учня за своїм змістом спрямовується на розв’язання певної проблеми, загалом є змістовним, набирає деяких рис невимушеності; з’являються елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення, правила спілкування в цілому додержуються, але ще є істотні недоліки (за 4-ма критеріями): невисокий рівень самостійності й аргументованості суджень, можуть траплятися відхилення від теми, помилки в мовному оформленні реплік тощо.
	8	Учень загалом вправно бере участь у діалозі за ситуацією, що містить певну проблему, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження і певною мірою аргументує їх за допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з’являються елементи оцінних характеристик, узагальнень, що базуються на використанні прислів’їв і приказок, проте допускаються певні недоліки за кількома критеріями (3-ма).
	9	Учні самостійно складають діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності й культури мовлення (чітко висловлюють думки, виявляють вміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляють толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), але в діалозі є певні недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко виражається особиста позиція співбесідників, аргументація не відзначається оригінальністю тощо.
Високий (Балів цього рівня заслуговують учні, які продемонстрували високу культуру спілкування, переконливо аргументуючи свої думки з приводу проблемної теми, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; змогли зiставити різні погляди на той самий предмет, навести аргументи “за” і “проти” в їх обговоренні тощо)	10	Учні складають діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, вміння формулювати думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляють готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; додержуються правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу звичайно відповідає нормам, проте за одним із критеріїв можливі певні недоліки.
	11	Учні складають діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), переконливо й оригінально аргументують свою позицію, зіставляють різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляють повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам.
	12	Учні складають глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), демонструючи вміння уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет; здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержуються правил поведінки і мовленнєвого етикету в розмові.

Мовне оформлення оцінюють орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок (зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

Примітка. Під мовним оформленням діалогу, тексту слід розуміти наявність/відсутність порушень лексичних, фразеологічних, граматичних (морфологічних, синтаксичних), стилістичних, орфоепічних, акцентологічних, інтонаційних норм української лiтературної мови, а також соціальних норм українського мовленнєвого етикету.

Монологічне мовлення

Говоріння (усні переказ і твір),
письмо (письмові переказ і твір)

1. Перевіряється здатність учня:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається (усно чи письмово);

б) демонструвати вміння:

— будувати висловлювання певного обсягу, добираючи і впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду, прочитаний або прослуханий текст, епізод із кінофільму, сприйнятий (побачений чи почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо);

— ураховувати мету спілкування, адресата мовлення;

— розкривати тему висловлювання;

— виразно відображати основну думку висловлювання, диференціюючи матеріал на головний і другорядний;

— викладати матеріал логічно, послідовно;

— використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання, дотримуючись норм літературної мови;

— додержуватися єдності стилю;

в) виявляти своє ставлення до предмета висловлювання, розуміти можливість різних тлумачень тієї самої проблеми;

г) виявляти певний рівень творчої діяльності, зокрема:

— трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її докладно, стисло, вибірково, своїми словами, змінюючи форму викладу, стиль тощо відповідно до задуму висловлювання;

— створювати оригінальний текст певного стилю;

— аргументувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази;

— викладати матеріал виразно, доречно, економно, виявляти багатство лексичних і граматичних засобів.

Організація контролю здійснюється за одним із двох варіантів. Варіант перший: усі учні виконують роботу самостійно. Варіант другий: учні складають висловлювання на основі диференційованого підходу (для початкового рівня пропонуються докладні допоміжні матеріали, для середнього (допоміжні матеріали загального характеру, а для одержання балів достатнього і високого рівнів необхідно написати переказ чи твір самостійно.

Перевірка здатності говорити (усно переказувати чи створювати текст) здійснюється індивідуально: учитель пропонує певне завдання (переказати зміст матеріалу докладно, стисло, вибірково; самостійно створити висловлювання на відповідну тему) і дає учневі час на підготовку.

Перевірка здатності письмово переказувати і створювати текст здійснюється фронтально: учням пропонується переказати прочитаний учителем (за традиційною методикою або самостійно прочитаний) текст чи інший матеріал для переказу або самостійно написати твір.

2. Матеріал для контрольного завдання.

а) Переказ. Переказ із творчим завданням

Матеріалом для переказу (усного/письмового) можуть бути: текст, що читається вчителем, або попередньо опрацьований текст; самостійно прочитаний матеріал із газети, журналу, епізод кінофільму чи телепередачі, розповідь іншої людини про певні події, народні звичаї тощо. Якщо пишеться переказ із творчим завданням, учням пропонується, окрім того, також завдання, що передбачає написання творчої роботи, обов’язково пов’язаної зі змістом переказу.

У тому разі, коли матеріал читається безпосередньо перед контрольною роботою, обсяг тексту орієнтовно визначається так:

Клас	Кількість слів
5-й	100—150
6-й	150—200
7-й	200—250
8-й	250—300
9-й	300—350
10-й	350—400
11-й	350—450
12-й	400—450

Клас	Кількість слів
5-й	50—100
6-й	100—125
7-й	125—150
8-й	150—200
9-й	200—250
10-й	250—300

Обсяг тексту для стислого чи вибіркового переказу має бути у 1,5—2 рази більшим за обсяг тексту для докладного переказу.

Якщо для контрольної роботи використовуються інші джерела, то матеріал добирається так, щоб обсяг переказу міг бути в межах пропонованих для певного класу норм.

Тривалість звучання усного переказу — 2–4 хвилин.

Обсяг творчого завдання до переказу, виконаного письмово:

Клас	Кількість сторінок
5-й	0,3—0,5
6-й
7-й	0,5—0,75
8-й
9-й	0,75—1,0
10-й
11-й	1,0—1,5
12-й

Клас	Кількість сторінок
5-й	0,2—0,3
6-й
7-й	0,3—0,5
8-й
9-й	0,5—0,75
10-й

б) Твір

Матеріалом для твору (усного/письмового) можуть бути: тема, сформульована на основі попередньо обговореної проблеми, життєвої ситуації, прочитаного та проаналізованого художнього твору; а також пропоновані для окремих учнів допоміжні матеріали (якщо обирається варіант диференційованого підходу до оцінювання).

3. Одиниця контролю: усне/письмове висловлювання учнів.

Обсяг письмового твору, складеного учнем, орієнтовно визначається так:

Клас	Кількість сторінок
5-й	0,5—1,0
6-й	1,0—1,5
7-й	1,5—2,0
8-й	2,0—2,5
9-й	2,5—3,0
10-й	3,0—3,5
11-й	3,0—3,5
12-й	3,5—4,0

Клас	Кількість сторінок
5-й	0,3—0,5
6-й	0,5—0,75
7-й	0,75—1,0
8-й	1,0—1,5
9-й	1,5—2,0
10-й	2,0—2,5

4. Оцінювання.

У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформлення). За усне висловлювання (переказ, твір) ставлять одну оцінку — за зміст, а також якість мовного оформлення (орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок, зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

За письмове мовлення виставляють також одну оцінку: на основі підрахунку допущених недоліків за зміст і помилок за мовне оформлення, ураховуючи їх співвідношення[2].

Рівень	Бали	Характеристика змісту виконаної роботи	Грамотність
			орфографія і пунктуація	лексична, граматична і стилістична
Початковий (Бали  цього рівня одержують учні, які не досягають значного успіху за жодним із визначених критеріїв.)	1	Учень будує лише окремі, не пов’язані між собою речення; лексика висловлювання дуже бідна.	15—16 і більше	9—10
	2	Учень будує лише окремі фрагменти висловлювання; лексика і граматична будова  мовлення бідна й одноманітна.	13—14
	3	За обсягом робота складає менше половини від норми; висловлювання не є завершеним текстом, хибує на непослідовність викладу, пропуск фрагментів, важливих для розуміння думки; лексика і граматична будова збіднені.	11—12
Середній (Балів цього рівня заслуговують учні, які будують текст, що за критерієм обсягу, повноти відтворення інформації і зв’язності значною мiрою задовольняє норму, але за іншими критеріями результати істотно нижчі.)	4	Усне чи письмове висловлювання за обсягом складає дещо більше половини від норми і характеризується уже певною завершеністю, зв’язністю; проте є недоліки за рядом показників (до семи), наприклад: характеризується неповнотою і поверховістю в розкритті теми; порушенням послiдовності викладу; не розрізняється основна та другорядна інформація; добір слів не завжди вдалий (у разі переказу — не використано авторську лексику).	9—10	7—8
	5	За обсягом робота наближається до норми, у цілому є завершеною, тема значною мірою розкрита, але трапляються недоліки за низкою показників (до шести): роботі властива поверховість  висвітлення теми, основна думка не проглядається, бракує єдності стилю та ін.	7—8
	6	За обсягом висловлювання сягає норми, його тема розкривається, виклад загалом зв’язний, але робота характеризується недоліками за кількома показниками (до п’яти): помітний її репродуктивний характер, відсутня самостійність суджень, їх аргументованість, добір слів не завжди вдалий тощо.	5—6
Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які досить вправно будують текст за більшістю критеріїв, але за деякими з них ще припускаються недоліків.)	7	Учень самостійно створює достатньо повний, зв’язний, з елементами самостійних суджень текст (у разі переказу — з урахуванням виду переказу), вдало добираються лексичні засоби (у разі переказу — використовує авторські засоби виразності, образності мовлення), але в роботі є недоліки (до чотирьох), наприклад: відхилення від теми, порушення послідовності її викладу; основна думка не аргументується тощо.	4	5—6
	8	Учень самостійно будує достатньо повне (у разі переказу — з урахуванням виду переказу), осмислене, самостійно і в цілому вдало написане висловлювання, проте трапляються ще недоліки за певними показниками (до трьох).	3
	9	Учень самостійно будує послідовний, повний, логічно викладений текст (у разі переказу — з урахуванням виду переказу); розкриває тему, висловлює основну думку (у разі переказу — авторську позицію); вдало добирає лексичні засоби (у разі переказу — використовує авторські засоби виразності, образності мовлення); однак припускається окремих недоліків (за двома показниками): здебільшого це відсутність виразної особистісної позиції чи належної її аргументації тощо.	1 + 1 (негруба)
Високий (Балів цього рівня  заслуговують учні, які вправно за змістом і формою будують текст; висловлюють і аргументують свою думку; вмiють зiставляти різні погляди на той самий предмет, оцінювати аргументи на їх доказ, обирати один із них; окрім того, пристосовують висловлювання до особливостей певної мовленнє- вої ситуації, комунікативного завдання.)	10	Учень самостійно будує послідовний, повний (у разі переказу — з урахуванням виду переказу) текст, ураховує комунікативне завдання, висловлює власну думку, певним чином аргументує різні погляди на проблему; (у разі переказу — зіставляє свою позицію з авторською), робота відзначається багатством словника, граматичною правильністю, додержанням стильової єдності і виразності тексту; але за одним із критеріїв допущено недолік.	1	3
	11	Учень самостійно будує послідовний, повний (у разі переказу — з урахуванням виду переказу) текст, ураховує комунікативне завдання; висловлює власну думку, зіставляє її з думками своїх однокласників (у разі переказу — враховує авторську позицію), уміє пов’язати обговорюваний предмет із власним життєвим досвідом, добирає переконливі докази для обґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв’язувати певні життєві проблеми; робота в цiлому відзначається багатством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною різноманітністю.	1 (негруба)	2
	12	Учень самостійно створює яскраве, оригінальне за думкою висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації; аналізує різні погляди на той самий предмет, добирає переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції, усвідомлює можливості використання тієї чи іншої інформації для розв’язання певних життєвих проблем; робота відзначається багатством слововживання, граматичною правильністю.	—	1

Під час виведення єдиної оцінки за письмову роботу до кількості балів, набраних за зміст переказу чи твору, додається кількість балів за мовне оформлення, і їхня сума ділиться на два. При цьому, якщо частка не є цілим числом, то вона заокруглюється в бік більшого числа.

III. Читання

Читання вголос

Контрольна перевірка читання вголос здійснюється в 5–10 класах.

1. Перевіряється здатність учня:

а) демонструвати певний рівень розуміння прочитаного;

б) виявляти вміння:

— читати плавно, з гарною дикцією, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм;

в) виражати з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум;

г) пристосовувати читання до особливостей слухачів (ступеня підготовки, зацікавленості певною темою тощо).

Перевірка вміння читати вголос здійснюється індивідуально: вчитель дає учневі текст, опрацьований на попередніх уроках, деякий час на підготовку і пропонує прочитати цей текст перед класом.

2. Матеріал для контрольного завдання: знайомий учневі текст, дібраний відповідно до вимог програми для кожного класу; текст добирається з таким розрахунком, щоб час його озвучення  окремим учнем дорівнював 1–2 хвилинам (для читання слід пропонувати невеликі тексти зазначених у програмі стилів, типів і жанрів мовлення, відносно завершені уривки творів або порівняно великий текст, розділений на частини, які читаються кількома учнями послідовно).

3. Одиниця контролю: озвучений учнем текст.

4. Оцінювання[3].

Критерії оцінювання[4]

Рівень	Бали	Характеристика читання
Початковий (Бали цього рівня одержуть учні, які читають дуже повільно, припускаються значної кількості помилок у структуруванні тексту і речення, прочитанні й вимові слів, інтонуванні речень.)	1	Учень читає, не зв’язуючи слова між собою інтонаційно, не відділяючи одне речення від іншого, припускається значної кількості помилок на заміну, перестановку, пропуск (складів, слів); вимовляє в багатьох випадках слова відповідно до їх написання, а не до норм вимови.
	2	Учень читає, відриваючи окремі слова одне від одного, не завжди відділяє одне речення від іншого; припускається помилок на заміну, перестановку, пропуск (складів, слів); вимовляє в багатьох випадках слова відповідно до їх написання, а не до норм вимови.
	3	Читання характеризується певним рівнем зв’язності, який проте ще недостатній. Допускається ще велика кількість помилок різного характеру.
Середній (Балів цього рівня заслуговують учні, які читають зі швидкістю, що наближається до норми, поділяючи текст на речення, пов’язуючи слова в реченні між собою, але читають не досить плавно і виразно, припускаючись помилок в інтонуванні, вимові тощо.)	4	Учень читає поділяючи текст на речення, але припускається значної кількості помилок в інтонуванні речень різних типів; у поділі речень на смислові частини, неправильно ставить логічний наголос; припускається орфоепічних помилок; читання не досить плавне.
	5	Учень читає в основному правильно інтонуючи кінець речення, але припускається помилок у поділі речень на смислові частини, логічному наголошуванні слів, а також в інтонуванні речень певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу); припускається орфоепічних помилок; читання не досить плавне.
	6	Учень читає правильно інтонуючи кінець речення, логічно наголошуючи слова, але робить окремі помилки в поділі речень на смислові частини та в інтонуванні речень певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу); припускається орфоепічних помилок; читання не досить плавне.
Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які читають плавно, з належною швидкістю, правильно інтонують речення і поділяють їх на смислові відрізки, але припускаються певних недолiків за деякими критеріями (вираження авторського задуму, виконання комунікативного завдання; норм орфоепії, дикції.)	7	Учень читає у цілому плавно, правильно інтонуючи речення певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу), роблячи логічні наголоси; поділ речення на смислові відрізки в цілому логічно правильний, але цей поділ не пристосований до особливостей слухацької аудиторії; емоційне забарвлення тексту в читанні відсутнє; є орфоепічні помилки.
	8	Учень читає плавно, досить правильно інтонуючи речення певних синтаксичних структур, роблячи логічні наголоси; поділ речення на смислові відрізки логічно правильний, але не завжди пристосований до особливостей слухацької аудиторії; темп, тембр, гучність читання не пов’язані з певним комунікативним завданням; емоційне забарвлення тексту наявне, але воно не виявляє авторського задуму; є орфоепічні помилки.
	9	Учень читає плавно, правильно інтонуючи речення різної синтаксичної будови; поділ речення на смислові відрізки та логічне наголошування слів правильні, але в окремих випадках темп, тембр, гучність читання не пов’язані з відповідним комунікативним завданням; емоційне забарвлення недостатньо виявляє авторський задум; можуть бути орфоепічні помилки.
Високий (Балів цього рівня заслуговують учні, які читають плавно, швидко, правильно інтонують речення і поділяють їх на смислові відрізки; добре відтворюють авторський задум, стильові особливості тексту, розв’язують комунікативне завдання; читають орфоепічно правильно, з гарною дикцією.)	10	Учень читає виразно, з гарною дикцією; інтонація (поділ речень на смислові частини, логічне наголошування слів, мелодика речень різної синтаксичної будови), емоційне забарвлення, тембр, темп, гучність читання відтворюють авторський задум, стильові характеристики тексту, але в читанні можуть бути окремі недолiки (наприклад, недостатньо враховано комунікативне завдання, особливості слухацької аудиторії), незначні орфоепічні огріхи.
	11	Читання учня повністю відповідає усім зазначеним вище критеріям (глибоке проникнення у зміст прочитаного, бездоганне дотримання орфоепічних, інтонаційних норм, виразна передача авторського задуму, стильових характеристик тексту, врахування комунiкативного завдання, особливостей слухацької аудиторії).
	12	Учень читає винятково виразно, з гарною дикцією; глибоко й тонко відтворюючи емоційне забарвлення, авторський задум, стильові характеристики тексту; вміло виконує комунікативне завдання, визначене вчителем або самостійно.

Читання мовчки

1. Перевіряється здатність учнів:

а) читати незнайомий текст розуміти й запам’ятовувати після одного (в 5-6 класах двох)  прочитування:

— фактичний зміст;

— причинно-наслідкові зв’язки;

— тему і основну думку;

— виражально-зображувальні засоби прочитаного твору;

б) давати оцінку прочитаному.

Перевірка вміння читати мовчки здійснюється фронтально за одним із варіантів.

Варіант перший: учні читають незнайомий текст від початку до кінця (при цьому фіксується час, витрачений кожним учнем на читання з метою визначення швидкості)[5]. Потім учитель пропонує серію запитань. Школярі повинні вислухати кожне запитання, варіанти відповідей на нього, вибрати один із них і записати лише його номер поряд із номером запитання.

Варіант другий: учні одержуть видрукувані запитання та варіанти відповідей на них і відзначають “галочкою” правильний, з їхнього погляду, варіант.

У 5–6 класах учням пропонують 6 запитань за текстом з чотирма варіантами відповідей, у 7–10 класах — 12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Запитання повинні торкатися фактичного змісту тексту, його причинно-наслідкових зв’язків, окремих мовних особливостей (переносне значення слова, виражальні засоби мови тощо), відображених у тексті образів (якщо є), висловлення оцінки прочитаного.

2. Матеріал для контрольного завдання: незнайомі учням тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, що включають монологічне та діалогічне мовлення (відповідно до вимог програми для кожного класу).

Обсяг текстів для контрольного завдання визначається так:

Клас	Обсяг тексту для читання мовчки
	художнього стилю	інших стилів
5-й	360—450 слів	300—360 слів
6-й	450—540 слів	360—420 слів
7-й	540—630 слів	420—480 слів
8-й	630—720 слів	480—540 слів
9-й	720—810 слів	540—600 слів
10-й	810—900 слів	600—660 слів
11-й	900—990 слів	660—720 слів
12-й	990—1000 слів	720—800 слів

Клас	Обсяг тексту для читання мовчки
	художнього стилю	інших стилів
5-й	240—300 слів	200—260 слів
6-й	300—390 слів	260—300 слів
7-й	390—480 слів	300—360 слів
8-й	480—570 слів	360—420 слів
9-й	570—660 слів	420—480 слів
10-й	660—750 слів	480—540 слів

3. Одиниця контролю: відповіді учнів на запитання тестового характеру, складені за текстом, що запропонований для читання.

4. Оцінювання: Оцінювання читання мовчки здійснюється за розуміння прочитаного. Розуміння прочитаного виявляється за допомогою тестової перевірки: правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, а кожне із 12 запитань оцінюється одним балом (наприклад, вибір правильних відповідей на 12 запитань дає 12 балів).

У цілому оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид мовленнєвої діяльності учень може одержати від 1 бала (за сумлінну роботу, яка ще не дала задовільного результату) до 12 балів (за правильні відповіді на запитання тестового характеру та належну швидкість читання). У тому разі, коли учень з певних причин не виконав роботу, він має пройти перевірку додатково з тим, щоб одержати відповідний бал.

ІV. Оцінювання мовних знань і вмінь

Оцінювання мовних знань і вмінь здійснюється тематично. Зміст контролю визначається згідно з функціональним підходом до шкільного мовного курсу.

1. Перевірці підлягають знання та вміння з мови, які необхідні передусім для правильного використання мовних одиниць.

Перевірка здійснюється фронтально в письмовій формі із застосуванням завдань тестового характеру.

Учням пропонується:

— розпізнавати вивчені мовні явища;

— групувати, класифікувати;

— сполучати слова, доповнювати, трансформувати речення, добираючи належну форму слова, потрібну лексему, відповідні засоби зв’язку між частинами речення, між реченнями у групі пов’язаних між собою речень тощо;

— виявляти розуміння значення мовних одиниць та особливостей їх використання в мовленні.

2. Для контрольної перевірки використовуються завдання тестового характеру, складені на матеріалі слова, сполучення слів, речення, груп пов’язаних між собою речень. Учитель визначає, який із запропонованих нижче варіантів тестового контролю, з його погляду, доцільніший.

Варіант перший. Учням пропонується 12 тестових завдань з вибірковими відповідями.

Варіант другий. Рекомендується пропонувати учням 6 завдань, складність яких збільшується від класу до класу. Два з них мають торкатися розпізнавання мовних одиниць, а чотири — їх побудови, реконструювання, редагування, використання. До кожного завдання учням пропонується дібрати власні приклади.

3. Одиниця контролю: вибрані учнями правильні варіанти виконання завдань тестового характеру та самостійно дібрані приклади.

4. Оцінювання результатів контрольної роботи здійснюється так.

Варіант перший. За кожне правильно виконане завдання учень одержує по одному балу. Варіант другий. За правильне виконання кожного з 6 запропонованих завдань учень одержує по 1 балу (у разі неправильного виконання 0 балів). Один бал за кожне завдання учневі додається в разі самостійного добору прикладів.

Оцінювання здійснюється таким чином, щоб за зазначену вище роботу учень міг одержати від 1 бала (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу). У тому разі, коли учень з певних причин не виконав роботу, він має пройти відповідну перевірку додатково з тим, щоб одержати відповідний бал.

Оцінювання правописних
(орфографічних і пунктуаційних) умінь учнів

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

1. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила і словникові слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу.

Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою.

2. Матеріал для контрольного завдання. Для контрольного текстового диктанту використовується текст, доступний для учнів даного класу.

Обсяг диктанту по класах:

Клас	Кількість слів у тексті
5-й	60—70
6-й	70—80
7-й	80—90
8-й	90—100
9-й	100—110
10-й	110—120

Примітка. При визначенні кількості слів у диктанті враховують як самостійні, так і службові слова.

Для контрольних диктантів використовуються тексти, в яких кожне з опрацьованих протягом семестру правил орфографії та/чи пунктуації були представлені 3—5 прикладами.

3. Одиниця контролю: текст, записаний учнем з голосу вчителя.

4. Оцінювання. Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:

— орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

— виправляються, але не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні помилки:

                1) на правила, які не включені до шкільної програми;

                2) на ще не вивчені правила;

                3) у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилась спеціальна робота;

                4) у передачі так званої авторської пунктуації;

                5) патологічні помилки, пов’язані з порушеннями усного мовлення (у його фонологічній, лексичній та граматичній ланках), дисграфіями, дизорфографіями, що виявлені в учня та щодо яких з ним проводиться корекційна робота на логопедичних заняттях.

— повторювані помилки (помилка у тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів), вважається однією помилкою; однотипні (помилки на те саме правило), але в різних словах, вважаються різними помилками;

— розрізняють грубі й негрубі помилки; зокрема, до негрубих відносяться такі:

                1) у винятках з усіх правил;

                2) у написанні великої букви в складних власних назвах;

                3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

                4) у випадках, коли замість одного знака поставлений інший;

                5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як...; не що інше, як...;                    ніхто інший не...; ніщо інше не...);

                6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності;

                7) в заміні українських букв російськими;

— самостійні виправлення (неправильного написання на правильне) не враховується за помилку, якщо їх кількість не перевищує 5, кожні 5 наступних виправлень такого самого типу зараховуються за 1 помилку;

— орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані правила виправляються, але не враховуються.

Нормативи оцінювання по класах:

Бали	Кількість помилок	Бали	Кількість помилок
1	15—16 і більше	7	4
2	13—14	8	3
3	11—12	9	1+1 (негруба)
4	9—10	10	1
5	7—8	11	1 (негруба)
6	5—6	12	—

Виведення підсумкового (семестрового) бала

Підсумковий бал ставиться в кінці кожного семестру (півріччя). Він узагальнено відображає підготовку учня з мови.

Підсумковий бал є результатом оцінювання досягнень учня у таких аспектах:

— аудіювання (слухання-розуміння);

— говоріння (діалогічне мовлення; монологічне мовлення: усний переказ, усний твір);

— письмо (диктант, письмовий переказ, письмовий твір);

— читання (вголос та мовчки);

— відомості про мову, мовні вміння;

— ведення зошитів.

Контрольна перевірка здійснюється фронтально та індивідуально.

Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ та письмовий твір, мовні знання та вміння.

Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог; усний переказ, усний твір) та читання вголос.

Для фронтальної та індивідуальної перевірки виділяються години, що зазначені у відповідному орієнтовному плануванні тематичного контролю за рівнем навчальних досягнень учнів 5—12 класів з рідної мови.

Перевірка мовних знань та вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на їх виконання відводиться 25–30 хвилин уроку) або диктанту, залежно від характеру навчального матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути використана на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень за семестр одержав мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу та усного твору.

Кількість контрольних робіт з чотирьох видів мовленнєвої діяльності і тематичного оцінювання зазначено у таблиці.

Ведення зошитів оцінюється від 1 до12 балів двічі за семестр. Під час перевірки зошитів ураховується наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, вміння правильно оформити роботи.

У тому разі, коли вчитель має можливість здійснити додаткову перевірку того чи іншого виду навчальної діяльності (наприклад, провести перевірку аудіювання не один раз, а двічі на семестр), то для виведення підсумкової оцінки береться кращий показник з відповідного виду роботи.

Протягом семестру учня треба оцінити за визначеними показниками, для кожного з яких у класному журналі відводиться окрема колонка: “за тему” (знання з мови, мовні та правописні вміння й навички, при цьому кількість колонок залежить від кількості тематичних блоків), “аудіювання”, “діалог”, “усний переказ” та/чи “усний твір”, “письмовий переказ” та/чи “письмовий твір”, “читання вголос”, “читання мовчки”.

Підсумкова оцінка виводиться таким чином: підраховується кількість балів, одержаних учнем з кожного виду перевірки, і загальна сума ділиться на кількість контрольних робіт.

Форми контролю	Класи семестри
	5		6		7		8		9		10
	I	II	I	II	I	II	I	II	I	II	I	II
мова* (тематичне оцінювання)	6	6	5	5	5	5	4	5	4	4	3	3
аудіювання	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
говоріння:     діалог**	—	1	—	1	—	1	—	1	—	1	—	1
переказ**	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
твір**	—	1	—	1	—	1	—	1	—	1	—	1
читання:     мовчки	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
вголос**	—	1	—	1	—	1	—	1	—	1	—	—
письмо:     переказ	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
твір	—	1	—	1	—	1	1	1	1	1	1	1